САЙТ ДЛЯ АДВОКАТОВ ПО РОДУ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ИЛИ ПРИЗВАНИЮ Воскресенье, 17.12.2017, 08:14

ФЕНОМЕН  ИСТИНЫ  ИЛИ  ИЛЛЮЗИЯ  ВИНЫ

Главная | Мой профиль | Выход Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Календарь
«  Июнь 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Наши опросы
Нравится ли Вам сайт?
Всего ответов: 21
ПОИСК ПО САЙТУ
СТАТИСТИКА
Тренинги
Холотропное Дыхание - Портал Холонавт


Главная » 2011 » Июнь » 5 » ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ РЕГУЛЯТОРИ ЮРИДИЧНОГО КОНФЛІКТУ
18:59
ПРО ПСИХОЛОГІЧНІ РЕГУЛЯТОРИ ЮРИДИЧНОГО КОНФЛІКТУ
    Відомо, що жити в суспільстві й бути вільним від суспільства неможливо. Суспільство як сукупність людських індивідів, що об’єднуються (за Арістотелем, «людина — за природою [істота] суспільна», не може бути абсолютним. Розвиваючись, воно завжди потребувало встановлення особливих формацій. У такому контексті постає проблема взаємовідносин людини, суспільства та держави: неможливість ефективного функціонування суспільства без держави, а держави, у свою чергу, — без суспільства.
   Розрізнення та співвідношення права й закону, при розумінні функцій держави являє собою ту предметну сферу й теоретичний простір, у межах якого вся ця проблематика праворозуміння (від поняття права до правового розуміння закону й держави) має бути адекватно усвідомлена та змістовно розгорнута у ви­гляді послідовної філософсько-правової доктрини конфлікту непримиримих інтересів.
   Як свідчить практика, більшість конфліктів виникають поза юридичною сферою і лише згодом, у процесі розвитку, вони набувають юридичних ознак, а відтак виявляються у перехідному або змішаному варіанті. Мотивація таких конфліктів майже ніколи спочатку не пов´язана з правом і стосується економічних,  соціальних, особистих або суспільних інтересів, але згодом, у міру розвитку подій, вони трансформуються в явища правового порядку.
   Конфлікт завжди має когнітивний (пізнавальний) характер, оскільки суперечка йде про розуміння закону, хоча за цим завжди криються інші, цілком прагматичні інтереси людини. Правовий компонент у конфлікті залежно від обставин виявляється з різним ступенем інтенсивності і тому напевне можна говорити, що юридичним конфліктом є будь-який конфлікт, в якому спір так чи інакше пов´язаний з правовими відносинами сторін (їх юридично значущими діями або станами) при цьому суб´єкти, мотивація їх поведінки, об´єкт конфлікту мають правові ознаки, а сам конфлікт тягне правові наслідки.
   З точки зору структурно-функціональної композиції природа юридичного конфлікту бачиться через його структурну побудову й динаміку розвитку. Його структура складається з таких елементів, як-то: а) предмет та об’єкт; б)соціальні функції конфлікту; в)кваліфікація об’єктивних і суб’єктивних чинників конфліктної взаємодії; г)характеристика конфліктуючих сторін (суб’єктів-учасників, їх ролей і поведінки); д) фази та етапи динаміки юридичного конфлікту. Предметом юридичного конфлікту виступає суперечність - колізійна чи соціально-правова, заради розв’язання якої конфліктуючі суб’єкти вступили у боротьбу. Обов’язковою умовою визнання  конфлікту юридичним є наявність у його предметі спірного юридичного факту й можливість вирішення (припинення) протиборства сторін за допомогою правових процедур.
   Аналіз правових (юридичних) колізій дозволяє зробити висновок, що вони в силу своєї природи постають реальним джерелом та об’єктивним чинником юридичного конфлікту. Сутність і соціальне призначення останнього розкриваються через його функції -  загальні та специфічні. Визначаються  специфічні функції юридичного конфлікту, які ще й дотепер не були розроблені у правовій  конфліктології: (а)відбиття деформації правової дійсності; (б)сприяння виявленню "прогалин” у законодавстві та невідповідності деяких норм права реальній дійсності; (в)корегування впливу на стан правової реальності у двох протилежних напрямках - стимулювання змін правової дійсності та гальмування та деформація правового простору і чинних правовідносин. Отже, впливаючи як негативно, так і позитивно на процес зміни правової дійсності, юридичний конфлікт може привести до ліквідації чи дисфункцій державно-правових інститутів, або навпаки до їх перетворення чи конструктивного оновлення законодавства. [5 c.10]              
   Починаючи мову про механізми впливу на людську психіку в контексті юридичного конфлікту слід перш за все зрозуміти в якому саме полі ці механізмі мають діяти. Від цього залежить не тільки краса самої теорії чи її наукова достовірність, але й реальні прагматичні результати дійсності. Тому автору все одно немає іншого шляху ніж закликати до роботи «стовпів» світової психології, щоб в тіні їх авторитету формувати власну теорію особистості за-для використання її в роботі адвоката(захисника).               
   Так, когнітивна теорія особистості спирається на вирішальну роль ЗНАННЯ в організації поведінки людини. Суть загальних уявлень когнітивної психології про психіку в тому, що вона властива живим істотам системою отримання, переробки та фіксації інформації.                  
    Когнітивні теорії особистості ґрунтуються на трактуванні людини як істоти, що розуміє, аналізує, оскільки людина перебуває у світі інформації, яку треба збагнути, оцінити, використати. І тому вчинок людини містить три компоненти: а) саму дію, б) думки, в) відчуття, які вона переживає, виконуючи певну дію. Ситуації створюють потенційні сили, які сприяють актуалізації або перешкоджають реалізації намірів, планів, взаємин людини.               
   Знайшовши або створивши відповідний - зручний - канал ситуаційних явищ, можна домогтися кардинальної зміни поведінки людей, маніпулюючи окремими приватними характеристиками ситуації, і навпаки, не знайшовши такого каналу, можна безрезультатно витратити чимало зусиль, здійснюючи зовнішній вплив на людей.               
   Суб´єктивна інтерпретація ситуацій є більш реальний чинник ухвалення рішення, ніж «об´єктивне значення» цих ситуацій. Різні люди по-різному «бачать», інтерпретують ситуації, у яких вони діють. Існує внутрішня мінливість особистих актуалізованих у конкретних ситуаціях схем інтерпретації, що є причиною того, що люди неточно прогнозують власну майбутню поведінку. [3 c.67]               
   Раймонд Кеттелл вперше визначив практично вичерпний список нормальних і аномальних темпераментних або структурних рис (факторні теорії особистості). На думку Кеттелла, знаючи структуру і динаміку особистості, можна успішно передбачати поведінку конкретної людини.               
   Соціально-когнітивна теорія Альберта Бандури звертає увагу та на те, що можливо вчитися, спостерігаючи за діями іншої людини. Він сформулював потрійну модель реципрокного детермінізму (reciprocal determinism), відповідно до якої поведінка людини - це результат взаємодії особистісних чинників, у тому числі мислення та пізнавальну здатність (cognition), а також явищ навколишнього середовища й дій самої людини.[там же c.186]               
   Теорія Джуліона Роттера заснована на припущенні, що когнітивні  чинники сприяють формуванню реакції людини на впливи навколишнього середовища. Роттер стверджував, що ключем до пророкування поведінки є наші знання, минула історія та сподівання, і наполягав на тому, що людську поведінку найкраще можна передбачити, розглядаючи взаємовідносини людини зі значущим для неї навколишнім середовищем.               
   Основна формула передбачень, яку розробив Роттер, дозволяє прогнозувати цілеспрямовану поведінку в конкретній ситуації, використовуючи як змінні поведінковий потенціал, сподівання, цінність підкріплення та психологічну ситуацію. Щоб прогнозувати поведінку в ширшому діапазоні, Роттер запропонував загальну формулу передбачень, у якій використав концепцію потреб. Роттер розглядає потреби не як стан браку чого-небудь або занепокоєння, а як індикатори, що вказують напрям дій.               
   Важливе значення в теорії Роттера мають узагальнені сподівання. Щоб передбачати можливість одержання підкріплення в сьогоденні, люди використовують схожий досвід минулого, тобто мають узагальнені сподівання успіху. Для опису узагальнених сподівань людини щодо того, якою мірою підкріплення залежать від її власної поведінки, а якою - їх контролюють сили ззовні, Роттер ввів термін локус контролю (locus of control).               
   Переходячи до пояснень психологічних регуляторів слід розглянути ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ, що має допомогти людині зберегти душевну рівновагу і в більшості літературних джерел його описано як низку специфічних прийомів, які використовує особистість для того, щоб знизити рівень неприємних переживань. В основі порушення психічної рівноваги - суперечність між тим, що людина усвідомлює, що в її житті відбулося щось ганебне, принизливе, і тим, що вона підсвідомо бажає «скасувати» те, що сталося, або хоча б витлумачити всі події в сприятливішому для себе ракурсі. Вважають, що найголовнішим у дії психологічного захисту є зниження суб´єктивної значущості травмуючого факту. При цьому бажання захистити себе від чинників, які тривожать психіку, виявляються на свідомому та несвідомому рівнях.               
   Отже, механізм психологічного захисту формується поза досвідом і спрацьовує поза сферою свідомості. В основі його формування - потреба людини в самоствердженні за будь-яку ціну. Психологічний захист порушує раціональність і послідовність поведінки суб´єкта, посилюючи протиріччя в стосунках між ним та суспільством.[там же c.775]               
   У діяльності будь-якого адвоката(захисника) завжди має місце психологічний вплив на особистість чи групу людей. Виступ судді, участь у слідчих діях тощо пов’язані не лише із з’ясуванням суті конкретної справи, але і з впливом на людей.[2c.9-13]  Психологічний вплив на особистість в юридичній роботі покликаний блокувати чи зменшувати протидію свідомому викривленню чи приховуванню істини. ПЕРЕКОНАННЯ = Віра + Знання. «Я тобі вірю» - означає «я не знаю напевно, але не хочу витрачати час на перевірку» (А. Бек, «Когнітивна психологія») Переконання - це такий собі спосіб впливу через свідомість, почуття і досвід людини з метою формування у неї нових настанов поведінки. І цей вплив діє на раціональне та емоційне в їх єдності. По суті успішне переконання веде до певної трансформації світогляду в цілому і оцінки конкретної ситуації, а значить, і зміни мотиваційної основи поведінки. Переконання ґрунтується на усвідомленому прийнятті людиною висловлюваних адвокатом(захисником) ідей та їх оцінці. При цьому висновок, зроблений самостійно, завжди найбільш впливовий ніж запозичений із зовні. Тому механізм переконання задіює мислення слухача, його знання і досвід.
        По суті адвокат(захисник) стає актуалізатором, який переконливо передає свої думки і допомагає слухачу знайти власний шлях щодо розвитку/зміни правової ситуації. Тоді переконання стає своєрідним процесом «перезавантаження» життєвої стратегії в тупіковій ситуації неефективного алгоритму дій. [4 с.15] Завдання переконання, таким чином, реалізуються в кілька етапів: 1) видалення колишньої стратегії, 2) навчання нової.  У свою чергу, в кожному з етапів переконання існує когнітивний та емоційний компонент.  1) Перший пункт видалення колишньої стратегії - когнітивний. Оскільки емоційна прив'язаність людини до колишньої системи переконань/дій сильна, емоційні аргументи не будуть для неї переконливими - швидше за все, вона просто від них відмежується.  Проте існують факти, які спростувати неможливо. Це факти, які доводять, що колишня система поведінки неефективна - «аргументи руйнівники».  Основними напрямками такої аргументації можуть бути:  а) звернення уваги на марнування часу/грошей;  б) моделювання негативних ситуацій яких неможливо уникнути «старими» стратегіями поведінки;  в) вже наявні негативні інциденти, з яких не було зроблено висновків;  г) зіткнення з майбутніми проблемами (реальні/гіпотетичні), в яких стара стратегія поведінки нанесе шкоду.   Далі є сенс зняти ілюзії «рожевих окуляр» - це саме емоційне розчарування в колишній стратегії поведінки. На цій стадії адвокат/захисник має довести, що  попередні аргументи - не «прикрі непорозуміння», а  «непереборні протиріччя» і  «далі так жити не можна!». Основні методи, використовувані на цьому етапі: а) «Яскраві провали» (емоційно насичені негативні ситуації, в які мимоволі «вживається» слухач) б) Стратегічний розвиток подій (ситуація сьогоднішнього дня, екстрапольована досить далеко, щоб було видно негативний результат існуючої стратегії: якщо зараз слухач буде миритися з ситуацією, що склалась в перспективі вона тільки погіршиться, бо висновків зараз не зроблено).  в) Екстраполяція відставання (увага переноситься саме на необхідність змін, тому нинішня стратегія переноситься в обставини майбутнього, щоб підкреслити її абсурдність)   Мальовниче «світле майбутнє».  Після попередньої аргументації ситуація має здаватися безвихідною. І тепер, замість акценту на негативні наслідки колишньої стратегії, акценти переносяться на позитивні можливості при відмові від неї. Фактично, якщо колишня стратегія була досить добре розвінчана на попередньому етапі, на цій стадії натяку на інший вихід буває достатньо, щоб людина сказала «так» цьому виходу до того, як зрозуміє, в чому полягає цей шлях. Додатковим мотивуючим інструментом цього етапу можуть бути «історії успіху» людей, які вдало застосували нові стратегії в критичних для себе ситуаціях. Крім того, можна змалювати загальну концепцію нової стратегії поведінки лише описово, в якості анонсу.  І ось: як тепер запрацює нова стратегія? Знову відбувається  повернення в поле когнітивного компоненту. Завдання цього етапу - представити нову стратегію (стратегії) у вигляді чітких алгоритмів дій, які мають бути достатньо докладними, щоб навіть при абсолютно «бездумному» застосуванні, вони все одно дали ефект, близький до бажаного (механізм рефлексії). [8c. 57-61], Рефлексія – це один із елементів компетентності, який включає процеси самопізнання людиною своїх внутрішніх психічних станів через самооцінку себе й оцінювання інших, критичне ставлення та пошук нової норми, що дає впевненість у самостійності. Очевидно, рефлексія є системоутворюючим чинником формування компетентності (професійної, посадової, соціальної тощо) і базується на феномені розуміння – здатності осягнути розумом сенс і значення будь-чого. Як виявили дослідники [7 с. 448], якщо інформація відповідає на запитання хто, що, коли, де, скільки, а знання – як, то розуміння – чого, навіщо, чому. Розуміння є складовою частиною мнемонічних і когнітивних процесів, які досліджує герменевтика, нейрофізіологія, психологія, семіотика й інформатика. Розуміння – це «…розумовий процес, спрямований на виявлення суттєвих властивостей явищ дійсності, що пізнаються в чуттєвому та теоретичному досвіді людини» [1  с.111].      
  Тому цикл психологічного впливу це: знання – розуміння (ідентифікація (ототожнення), виявлення соціального значення й усвідомлення особистісного смислу, переживання) – переконання. [6 c.70] А за термінологією американського психолога А. Скінпера, - «холодні» знання, передані адвокатом, мають служити для впізнання ситуації та відтворення нового алгоритму дій, маючи дискурсивний та креативний компоненти, дозволять особі зробити їх «гарячими», застосовуючи у життєвій ситуації неорганізованої простоти й організованої складності.  
  1.   Айсмонтас Б.Б Под ред. Педагогическая психология: схемы и тесты..–М.:Изд-во ВЛАДОС –ПРЕСС, 2004. – 208с  с.111.
  2.   Бурлачук В. Ф. Введение в проективную психологию. — К.: Ника-Центр, 1997. c.9-13]
  3.   Варій М. Й. Загальна психологія Навчальний посібник / 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- 968 c.67
  4.   Ільїн Є. П. Психологія волі. 2-е вид. - СПб.: Пітер,2009. - 368 с.: Іл. - (Серія «Майстри психології»).С.15  
  5.  Крівцова В. М. Юридичний конфлікт як феномен правової дійсності : дис. канд. юрид. наук: 12.00.12/Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005. c.10
  6.   Леонтьев А. А. Педагогическое общение. 2-е изд., перераб. и доп. - М. - Нальчик, 1996.c.70
  7.   Лямец В.И., Тевяшев А.Д. Системный анализ. ‑ Харьков: ХНУРЕ, 2004. – 448с. 8.   Метаева В.А. Рефлексия как метакомпетентность //Педагогика. – 2006. ‑ № 3. c. 57-61 
Просмотров: 1602 | Добавил: ВнимаТИЛьнО | Теги: психолог, вплив, юридичний, сугестія, навіювання, регулятор, маніпуляція, переконання, усвідомлення, конфлікт | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
ФОРМА ВХОДА
ВНИМАНИЕ ЗДЕСЬ
Архив записей
Copyright MyCorp © 2017
Rambler's Top100 Яндекс цитирования ТОП-777: рейтинг сайтов, развивающих Человека Яндекс.Метрика